Під тихий спів церковних хорів
Дзвонар у вранішню вдаря,
По кам»яній доріжці саду
До храму дибає маля.
Дівча, п»ятнадцятка від роду,
В очах же – смуток тисяч літ.
І сліз вже пролила доволі,
Щоб обірвать життя політ.
Але – усмішка на обличчі,
Хоч босі ноги – по стерні.
ЇЇ це вибір, а чи долі –
Послушниця в монастирі?..
|
| Категория: мої вірші | Добавил: feriteyl (23 Декабря 07)
|
Просмотров: 772
| Рейтинг: 0.0 |
|
Приветствую Вас Гость | RSS
