Ти – моя найбільша таємниця.
Ти – моя найбільша таємниця.
Ти – мої невиплакані сльози.
Вщент наповнилась душі криниця
Почуттям забутим. Знову грози
Загуркочуть, мов небес пересторога.
Я ступаю по розпечених вуглинах.
А попереду ген-ген дорога.
Небо все у зорях, як жаринах,
Осяває шлях. До твого серця?
Чи погибелі моєї і невдачі?
Очі сліз вже повні, мов озерця,
І душа волає все у розпачі.
Заховаю свій біль – не побачиш.
А серця, ніби крила, заб»ються.
За кохання коханням віддячиш.
І нехай сльози радості л»ються.
|
| Категория: мої вірші | Добавил: feriteyl (23 Декабря 07)
|
Просмотров: 515
| Рейтинг: 0.0 |
|
Приветствую Вас Гость | RSS
