Життя розбилося на скалки,
На два великих черепка.
Не всі здійснились забаганки.
І доля видалась гірка.
І очі усміхались хтиво,
А серце плакало від мук.
Життя складалося щасливо,
Коли б лишень не зрадив друг,
Коли б лишень не чатувала
Смерть на порозі моїх мрій.
Та я прощала й забувала.
Благала: «Душу ти зігрій».
У лютий холод непогоди
Середночі мене пустив.
І не бажав ти нагороди,
Лишень життя моє розбив.
|
| Категория: мої вірші | Добавил: feriteyl (23 Декабря 07)
|
Просмотров: 434
| Рейтинг: 0.0 |
|
Приветствую Вас Гость | RSS
