Я піду від тебе в дощ,
Щоб ні сліду, ні стежини
Ти потому не знайшов.
Це тяжке звання дружини
Тягарем на плечі впало.
Ну чому в коханні – біль?
Одночасно в тобі – радість
І на рану мою сіль.
Не забудеш ти про мене,
Ночі кожної наснюсь.
Ти лишень чекай на мене.
Я з росою повернусь.
|
| Категория: мої вірші | Добавил: feriteyl (23 Декабря 07)
|
Просмотров: 483
| Рейтинг: 0.0 |
|
Приветствую Вас Гость | RSS
