В домі тихо, в домі сумно,
Я одна в кімнаті.
Можна гратись досхочу.
Чом же на канапі
Я забилась у куток
І сиджу, трясуся?
Я не хочу іграшок.
Дуже я боюся.
Ви не знаєте чого?
В хаті є Страшинка!
Чую кроки я її.
Навіть павутинка
Не від радості, а страху
Забринить струною.
Я подушками обклалась
Начебто стіною,
Ще й залізла під матрац.
Що ж то впало, нене!
Коло схованки кружля
Щось страшне зелене!
Придивилась – сукня нова
Із стільчика впала.
Як же я себе, маленьку,
Нею налякала.
Щось «кахи-кахи2 у кухні.
Я сиджу тихенько.
«Чап-чалап» у коридорі.
Де ж ти ходиш, ненько? Я боюсь одна сидіти.
Мама в магазині.
А в куточку коло шафи
Шарудить в корзині
Теж якась нова страшинка.
Досить вже лякати!
Зараз злізу із канапи
І піду шукати
Ті напасті, що мені
Не дають спокою.
Я підкралася до кухні
Й тихо так рукою
Прочинила двері. Зразу
Страх увесь минувся,
Бо «кахикав» то годинник.
Об поріг спіткнувся,
Коридором все чалапав
Гусачок маленький.
Випущу його у двір.
Ну, не бійсь, дурненький.
Коло шафи у корзинці
Кошеня дрімало.
Шарудіннячком своїм
Мене налякало.
Ось і мама на поріг:
Доню, не боялась?
Ні, матусю, я сьогодні
З страхом зустрічалась.
І побачила, що страх
Щось мале й гарненьке.
Та як підеш десь із дому,
Бери й мене, ненько.
| 
Приветствую Вас Гость | RSS
