Він на цвяшечку висить,
Ніженьок не має.
Як же може він ходить?
Це ніхто не знає.

«Тіки – таки, тіки – таки» -
Одна його мова.
Розуміє хто її?
Це дорослих змова.

Стрілки бігають по колу,
У квача мов грають.
І не відають утому.
А часи минають,

І уже дітей тих діти
До батьків приходять,
Щоб спитати, щоб дізнатись:
Як годинник ходить?