У абетці стільки літер! Неможливо вивчить всі! Ці думки скуйовдив вітер. І наснились уві сні Літери, такі пустунки. Гралися вони в квача. Жваво бігали по струнці. Серед них мале дівча Тихо злякане стояло. Нене! Скільки їх усіх! Серед літерок літало Кілька кульок розписних. «І» сховалося за «Ти», «Ги» гачком до «Я» дістало, «Ю» зібралось десь іти, «Пи» маленьке «а» штовхало. Глипало дівча очима На оцей весь кавардак. Тут до неї «Ми» прибігла, І сказала вона так: Не лякайсь, що нас багато. Всі ми дружні і веселі. З нами ти читать навчишся Про звіряток, каруселі… Ти повільно, поступово Будеш вчитися, навчатись. А тепер ти заспокойся І давай із нами гратись.
Настя знову почала: Раз, два, три, чотири, п»ять… Їй не треба заважати, І не треба зупинять.
Приветствую Вас Гость | RSS
