А щастя забагато не буває.
І горе також має свій кінець.
Погане, як і добре все, минає.
І десь далеко блимне каганець,
Показуючи шлях до мого раю,
Проводячи над прірвою невдач.
У темряві розлуки я блукаю.
За довгий шлях, коханий мій, пробач.
|
| Категория: мої вірші | Добавил: feriteyl (23 Декабря 07)
|
Просмотров: 1565
| Рейтинг: 5.0 |
|
Приветствую Вас Гость | RSS
